Eсемеска від RCB
О восьмій ранку прийшла есемеска від RCB: можливі зливи, сильний вітер і грози. Попередження, на яке я покладаю великі сподівання. Від позаминулої неділі у місті тримається немилосердна спека з короткими і малоправдоподібними епізодами дощу, який спадає на землю надрання, коли всі ще сплять, або намагаються спати, перевертаючись з боку на бік, борсаючись у простирадлах, що липнуть до тіла, ніби хочуть стати другою шкірою. Цей дощ, як сон, який забуваєш, ще поки він сниться, і після пробудження вже не памʼятаєш, ні як він почався, ні як закінчився, не памʼятаєш, зрештою, нічого, і потім ще цілий день силкуєшся пригадати, але безуспішно: бо сон, як дощ вивітрився без сліду.
Я сиджу вдома /усі жалюзі замкнуті, вентилятор розганяє жарке повітря по кімнаті/ і розгрібаю робочу пошту. За сім днів, що я була на лікарняному, назбиралося до*** повідомлень, завдань і документів, які я перечитую по діагоналі, додаю мітку, а важливі листи позначаю знову як непрочитані, так ніби це убереже мене від тривожності чи необхідності їхати завтра в офіс.
Перед полуднем була в лікарні — знімали шви після лапароскопії. Ще пару тижнів легкотравної дієти /жодного часнику, цибулі, майонезу, кетчупу, булочок/ і мінімум фізичних навантажень /ніякого ровера, бігу, йоги, тенісу, сквошу, каякінгу/. Мені прикро від того, що мій гарний акуратний пупок перетворився на криваве місиво, але разом з тим радісно, бо медсестри сказали, що можна пити каву, що я й зробила відразу, як приїхала додому, і байдуже на спеку і порожні погрози, перепрошую, прогнози від RCB.
У мене був занадто оптимістичний план на цей лікарняний. Думала, буду програмувати, читати книжки і дивитися амбітні фільми, але ніт. Я пофіксила один баг і відкрила один PR на проєкті, і з важким серцем відмінила сьогоднішню зустріч з менторкою, бо що я їй буду показувати. Я прочитала одну книжку (“Урізька готика” Галини Пагутяк), і продовжую відставати у Reading Challenge 2026 в Goodreads ще на три книжки. А також подивилася другий сезон Kastanjemanden (сподобалося) і Avatar: The Last Airbender (не сподобалося), і допройшла The Guardian of Nature (дуже сподобалося).
Операція вибила мене з колії, морально і фізично. Часу на відновлення треба більше, ніж я надіялася, а саме відновлення проходить інакше, ніж би мені хотілося. Але я рада, що сама операція вже позаду, а попереду — два місяці літа, які я цей раз запланую з розумом і серцем, щоб був час на байдикування і відпочинок, а якщо пощастить — ще й на відпустку. Мені муляє, що в червні я не опублікувала жодного посту в цей блог, тому, може, в липні постів буде більше. Принаймні, один вже є.