Продовження розмови
Це було давно. 2009. Початок навчального року. Ми з подружками сидимо в культовій (так!) кавʼярні, коли ВІН говорить, що нашому студентському дискусійному клубові потрібен БЛОГ. Замішання, ентузіазм, рішучість. Так в інтернеті зʼявився ГРА В ГЕССЕ. І хоча свій акаунт в ЖЖ я видалила, цей проєкт якимось чудом уцілів. Не заздрю цифровим археологам.
Сімнадцять років тому Інтернет був інакшим. Щоби це розуміти, не обовʼязково читать розсилку JA Westenberg (але варто). Я зберегла її допис від 1 січня 2026, де вона пише про занепад епохи ведення блогу, згадує Дені Дідро, Мішеля де Монтеня і Вірджинію Вульф. А також наводить переконливі аргументи, чому блогінг все ще може працювати.
Westenberg називає чотири платформи, одну з яких я вибрала для цього блогу. Мої тексти залишаються на Medium, Друкарні і liubuntu.tech. Я досі не наважилася видалити фейсбук, інстаграм та лінкедин (останній хочеться знести першим і забути як страшний сон). І я не думаю, що це скоро станеться. Але що вже сталося — я усвідомила, що для вдумливої розмови мені потрібні дистанція і час.
Про що буде цей блог? Про все, що мене цікавить і підживлює. Книжки, фільми, ФІЛОСОФІЯ і розмови з друзями. А ще я почала роботу над амбітним пет-проєктом, і невдовзі почну ділитися подробицями. Залишайтеся на звʼязку.